Get Adobe Flash player

Навігація

Пошук

Віртуальний 3D-тур

Учнівський квиток

Форма входу

Закон України "Про освіту"

Qr-код

Нова Українська Школа

Оголошення:

Запрошуємо наших талановитих учнів, батьків та вчителів активно підтримати проєкт #вишиванка_єднає #вишиванка_Україна           красивими  малюнками і орнаментами української вишиванки, що зберігається вдома, фотографіями у вишиванках індивідуально та  в родинному колі (якщо ви дозволите і  без прізвищ)!Презентуємо свої роботи та фото до дня Вишиванки 19 травня 2022!

Вітаємо!!!

З Днем народження, рідна гімназіє №48

З Днем народження, рідна гімназіє №48
Дружню родину гімназії №48 Шевченківського району міста Києва – учнів, батьків, вчителів – щиросердно вітаємо з Днем народження гімназії!
Кожен потрапити мріє
У казковий, чарівний світ,
Де збуваються всі наші мрії,
Де дитинство полишає слід…
Тут, у рідній Альма-Матер, на вулиці Прорізній,14, завжди затишно й привітно. І чудова будівля зберігає багато приємних вражень-спогадів про бурхливе шкільне життя та чарівний світ дитинства…48- це дух, пам’ять, традиції і наступність поколінь! Тут чекають на всіх своїх вихованців! Саме тут малеча робить свої перші відкриття, відчуває підтримку і повагу вчителів, розуміння, що шкільна дружба – те найкраще, що кожен разом з освітою здобуває в роки навчання. Ми пишаємося своїми випускниками, котрі добрими справами прославляють рідну гімназію, улюблене місто – Київ, вільну нашу Україну. Ніколи не забувайте стежки до школи, рідних вчителів, які оберігали вас, вчили, піклувалися, щоб вам було затишно і комфортно поринати у Світ Знань, у Мудрість і розуміння Людських цінностей. Будьте сильними й мужніми, долайте труднощі і негаразди! Ми віримо в те, що зовсім скоро ми всі разом побачимося! Чекаємо!!!

Детальніше: З Днем народження, рідна гімназіє №48

Світло крізь темряву

Гімназисти підтримують челендж
#Світло_крізь_темряву
#The_Light_through_the_darkness
Випуск 5

Усе буде добре,

Ми нація героїв,

Ми сильний народ,

Не здамося без бою.

І темною ніччю,

Ворог загине

І встане з попелу,

Ненька Україна.

Війна ця безжальна,

Та полум`я сердець,

Не загасить ніколи

Український терпець.

Наші воїни сильні,

І Бог завжди з нами,

Я точно знаю,

Перемога за нами!

Гостюмінська Вікторія- учениця 4-Б класу гімназії №48

 

Детальніше: Світло крізь темряву

День Європи в гімназії 48

Люба наша "Альма- матер", твій дух братерства знову об'єднує нас в ці нелегкі для нашої країни і її народу години. Згідно з нашою гімназійною традицією, ми відзначаємо День Європи. Це означає, що для учнів і вчителів 48-ої столичної гімназії, а також батьків наших вихованців, європейські цінності демократії, свободи і миру на планеті є не просто лозунгами, а правдою життя. Вчителі англійської, польської та французкої мов креативно реалізували онлайн уроки, присвячені Дню Європи: з молодшими школярами провели квести та познайомилися з відомими архітектурними пам'ятками. Гімназисти 5-11 класів приготували свої привітання і створили проєкти та буклети за темати: "Europe day", " European Countries",
“Ukraine is Europe. We are Europeans because we are Ukrainians”,
“United in diversity”, "Human rights and values".
Це привітання звучить трьома іноземними мовами:
Добрий день Я учениця гімназії 48 міста Києва. Я українка.
Кожного року в нашій гімназії ми святкуємо День Європи. Це наша традиція. На сьогоднішній день моя країна знаходиться в страшній війні.
Але я впевнена, що скоро війна закінчиться, і дуже скоро моя країна стане справжнім членом європейської єдності. Ми дуже поважаємо європейські країни, тому що Ми - це справжня Європа. В цей день я хочу сказати: ''Живи Європа''!

День пам’яті та примирення і День перемоги над фашизмом у Другій світовій війні

8 і 9 травня 2022 Україна відзначає День пам’яті та примирення і День перемоги над фашизмом у Другій світовій війні. Вшановуємо всіх борців із нацизмом та всіх жертв найкривавішого конфлікту в історії людства.
І цьогоріч ми – наша гімназійна родина – кажемо «Ніколи знову». Ми подолаємо важкі часи разом. І ми зустрінемося в рідній гімназії №48, коли рідні друзі й близькі будуть поруч знову! І над тимчасово окупованими містами й селами наш прапор гордо замайорить знову. Нарешті знову! І ми зберемося разом. І буде мир! Нарешті знову!

Детальніше: День пам’яті та примирення і День перемоги над фашизмом у Другій світовій війні

Шановна гімназійна родино!

Шановна гімназійна родино!
Запрошуємо до участі у конкурсах малюнків, привітань та поетичних творів, присвячених відзначенню 8 травня - Дня пам`яті та примирення, 9 травня - Дня перемоги над фашизмом у Другій світовій війні, Дня Європи в Україні , Міжнародного дня сім’ї та Дня народження гімназії – 15 травня 2022 року. Бажаємо успіху!

Святкуємо Великдень разом!

У цей складний час, як ніколи, важливо бути в єдності, підтримувати один одного та зберігати традиції нашого народу.
Ми плануємо святкування Великодня з Україною в серці, з любов'ю до кожного українця. Ми поряд, ми разом, ми єдині! Дружня родина гімназії №48 запускає онлайн флешмоб "Великдень разом".
Христос Воскрес! Все буде Україна! Бережіть себе, міцно обіймаємо!

Детальніше: Святкуємо Великдень разом!

"Писанка Перемоги"

Наш арт-флешмоб "Писанка Перемоги" стирає кордони світу!
 Долучаємося  до створення Великодньої краси
#писанка_Перемоги

Детальніше: "Писанка Перемоги"

#Світло_крізь_темряву

Гімназисти 48 - учні та вчителі - підтримують челендж
#Світло_крізь_темряву
#The_Light_through_the_darkness Випуск 4

Детальніше: #Світло_крізь_темряву

Моя люта вісімнадцята весна

…Ми з родиною вже багато днів ночували в Макарівському медичному стаціонарі Київської області. Там був підвал і там, здавалося, було безпечніше... Тато-гінеколог під обстрілами приймав пологи у вагітних жінок, зупиняв кровотечі… Робив навіть кесарські розтини. Без будь-яких умов…
Десь там, зверху,  несамовито гуло, гупало, тріщало!.. Під обстрілами прозорою плівкою затуляли вибиті  вікна, що не витримали ударної хвилі.
…Кажуть, воєнні госпіталі знаходяться за 50 кілометрів від лінії зіткнення. Ми ж не були воєнним госпіталем, але Макарівська лікарня рятувала людей, в той час, коли орки окопалися усього за декілька кілометрів від нас.
І весь час, в лікарню безперервно везли поранених і мертвих. Здається, я бачила їх усіх. Бо, часто, ми періодично змушені були виходили з підвалу аби хоч трохи погрітися й хапнути ковток весняного повітря.
…Якось йшла по коридору і раптом  почула крик:
– Дорогу! Дорогу! , –А згодом – моторошні стогони. Про такі я лишень  читала. У Багряного. В “ Морітурі”.  Вперше у реальному  житті я  бачила “пошматованих” людей.  Так близько!  Вперше чула їх несамовиті стогони. Ось уже пройшов місяць, а в мене досі той стогін стоїть у голові. Вдень і вночі.…
Із, майже повністю окупованого міста, ми вирішили вибиратися тільки шостого березня. За іронією долі саме в цей день ворог сатанів найбільше!
Перед цим тато збігав до головного лікаря і скоро повернувся з тривожними новинами:
– Макарів повністю прострілюється, сказав він, –  міст, через який нам доведеться їхати, заміновано. Ніхто не гарантує безпеки.  По Житомирській трасі потрібно мчати  стрімголов, бо є великі неконтрольовані частини, траса прострілюється.
Я вирішила зібрати деякі речі з нашого дому. Під час коротких зборів потрапила під обстріл. Не розповім деталей, бо цей час майже не згадую. Все – в червоному тумані… Скажу тільки, що там, лежачи на підлозі у коридорі дуже шкодувала, що не поцілувала маму перед тим, як відправитись до дому за речима. Під страшну музику вибухів просила,  аби Господь  зберіг усіх рідних.  Молилася…  Я сама не вірила, що виживу.
А потім в якийсь момент до хати влетів тато.  Вибухи не стихали. Ми побігли до укриття. Тепер я знаю, про що думають люди перед смертю…
…За 20 хвилин ми всі вже сиділи в машині. Потім я зробила останній запис в нотатках:
«… Шосте березня 2022 року, 13:31 – виїхали. Благослови Боже. Спаси і збережи!».
З усього, найкраще пам’ятаю шалені татові очі і те, як він “дав по газах” перед замінованим мостом. А довкола – купа трупів, згорілих танків, знищених машин по Житомирській трасі.  Страшно зізнатися, але я тоді була впевненою, що ми будемо одними з них. Єдине чого хотіла –  аби, якщо й нас розстріляють, то щоб усіх разом! Бо лишитися одному, коли твоїх рідних немає – це найбільша мука.
Але ось – ми живі!
        … Це не про життя. Це – про камінний хрест, який залишила за собою наша сім’я Кононців-Орликів, покидаючи рідні стіни і своє щасливе минуле.